Життя в очікуванні: як бути, коли рідний військовий зник безвісти

November 28, 2023

Станом на кінець травня 2023 року, за словами уповноваженого Верховної ради з прав людини Дмитра Лубінця, було відомо про приблизно 24 тисячі громадян України, які зникли безвісти під час збройної агресії рф, більшість — військові. Тисячі українських родин живуть між відчаєм та надією, шукаючи своїх рідних воїнів.

Невизначена втрата

Таку ситуацію фахівці називають невизначеною втратою. Психологиня та координаторка проєкту ГО «Інститут психології здоров’я» Юлія Іорш пояснює, це дійсно найбільш стресовий вид втрати, бо сім'я не має зв'язку з рідним, але водночас не має офіційного підтвердження факту загибелі. Через це рідні живуть наче в двох вимірах. Один — сповнений надією, що воїн живий і життя перетворюється на шлях пошуку. Інший — безсиллям, відчаєм та безпорадністю від неможливості впливати на багато що і думками про загибель рідного. Оскільки немає розуміння, коли все проясниться, то такому горю немає кінця. Такі коливання  знесилюють та виснажують. Психологиня пояснює: в такій ситуації емоційний біль набагато інтенсивніший, а відтак посилюється вплив на добробут і фізичне самопочуття людини. І чим сильніший емоційний зв'язок з тією людиною, яка зникла безвісти, тим важче це переживати.

Невизначена втрата супроводжується стресом. Інформація, яку отримують близькі, може змінюватися. В перші години, дні, тижні це шоковий стан та оніміння, а потім виникає багато сильних та часто протилежних почуттів. В цей період людина може втратити відчуття власного тіла та власної особистості, для когось це може бути і травматичний досвід — це коли людина втрачає будь-яке бачення свого майбутнього. Війна вже сама по собі може давати травматичний досвід, і крім цього родини військовослужбовців можуть додатково стикатися ще й з іншим травматичним досвідом, коли рідний військовий зник безвісти. При невизначеній втраті в житті рідних виникає багато емоційних переживань та потрясінь. Людина живе між надією та відчаєм, вірою і зневірою. В цій ситуації всі емоції та почуття мають право бути, і якими би вони не були, всі вони цілком доречні: любов і злість, страх і сміливість, біль і радість, активність і безсилля, спокій і гнів, рішучість і безпорадність.

Життя в невідомості 

Іноді люди можуть розцінювати цю ситуацію як втрату самих себе, або відчувати небажання жити, і водночас бажання йти далі та шукати, допоки не знайдуть свого воїна. Часто у рідних може виникати почуття провини, що вони зробили недостатньо і варто зробити більше. Стан туги, смутку, горювання, відчаю, болю, надії продовжуються в часі на невизначений термін. Крім того, неможливо знати, які ще будуть випробування у людини на цьому шляху, і коли ці випробування закінчаться. Саме невизначена втрата характерна тим, що навіть емоційно стійка людина не може контролювати те, що відбувається. Тож поведінка і реакції людини на такі обставини можуть бути незрозумілими та незвичними і для самої людини, і для оточуючих. Тому важливо знати, що всі ці реакції є природними.

Найскладніше відчуття, яке важко прийняти, це перебування в ситуації повної втрати контролю. Коли зроблені всі кроки в пошуках і далі неможливо впливати на перебіг подій, психологи радять зосередитися на тому, що людина може контролювати. Це, наприклад, повсякденні справи, робота, навчання. Зберегти психоемоційну рівновагу може допомогти повернення до відчуття власного тіла, фокусування на рухах тіла та диханні, а також розуміння «де я зараз?», «хто є поряд зі мною?», «що відбувається з тими, хто поряд?».

Як з цим жити?

Помічним може бути планування: час для родинних, хатніх та побутових справ, для вирішення робочих питань, планування відпочинку. Важливо знати, що подобається, що наповнює енергією що дає відчуття затишку, спокою та додає сил. Це можуть бути прості речі: вишивання, робота на городі, прибирання в оселі, приготування улюбленої страви, перерва на каву або чай. Важливо дбати про режим дня: харчування, сон. Додавати фізичну активність. Вона може бути легкою, але важливо це робити регулярно. Емоційна напруга зумовлює напругу в тілі, натомість фізичні навантаження допомагають хоча б ненадовго скинути стрес. Пам’ятайте про інформаційну гігієну: регулюйте час перегляду новин та інформації на ворожих ресурсах. Все це додаватиме організму сил  для наступних дій, адже вони потрібні для пошуків. Комусь приносить полегшення відвідування місць, де родина проводила час разом, або продовження сімейних традицій навіть в час відсутності рідного військового. Це емоційно важко, та з іншого боку — це допомагає підтримувати емоційний зв’язок із рідним військовим.

Будьте з людиною, яка може вас підтримати. Якщо є потреба виговоритися в соцмережах, то робіть це. Але не публікуйте особисті дані військового: фото, дану народження, номер телефону, звання та підрозділ тощо.

Рідні можуть перебувати в постійному коливанні між зосередженістю на власних болісних переживаннях та фокусуванням на пошуку військового. Це емоційно та фізично виснажливо, проте з часом психіка адаптується. Якщо не проявляти ці емоційні коливання, то можна застрягнути в стані відчаю та безсилля. Тоді варто звернутися до фахівців (сімейного лікаря або психолога), які знають, як підтримати вас саме в такій ситуації. Крім того, зараз чимало громадських організацій та ініціатив надають безкоштовну і фахову підтримку родинам ветеранів та військовослужбовців, чий захисник зник безвісти.

Звертаючись до психологів гарячої лінії Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців за безкоштовним номером 0 800 332 720 можна отримати як психологічну підтримку, так і консультацію, як діяти та до кого звертатися, якщо рідний військовий зник безвісти. Завдяки підтримці Міжнародного Фонду «Відродження» психологи Служби надають безоплатну допомогу одразу під час телефонного дзвінка, а також можна отримати серію безкоштовних індивідуальних консультацій через відеозв’язок.

Групи підтримки

Крім того, психологиня Юлія Іорш наголошує, що на етапі пошуку військового для рідних важливо мати комунікацію з людьми, котрі проживають схожі життєві виклики, це потужна емоційна підтримка. Її можна знайти в групах психологічної підтримки, які проводить «Інститут психології здоров’я» онлайн, а також очно на базі власних регіональних центрів. Участь безкоштовна. Програма передбачає поєднання індивідуальної та роботи з психологами в групі. Програма розроблена з урахуванням українського досвіду та сьогоднішніх реалій в нашій країні. Групи підтримки відбуваються окремо для дорослих (батьків, дружин партнерів/ок) та окремо для дітей різного віку. Долучитися можна, заповнивши анкету на сайті psyaid.center , Facebook сторінці «Інституту психології здоров’я», на сайті Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців www.pidtrymka.in.ua або через безкоштовну гарячу лінію 0 800 332 720. Перед початком роботи в групі психологи проводять індивідуальну зустріч із людьми, які попередньо зареєструвалися.

Спілкування зі спеціалістом та в групі допомагає стабілізувати емоційний стан, отримати навички самопідтримки, розвинути здатність підтримувати близьких, а також відновити власні соціальні навички. Мета програми — допомогти учасникам емоційно розвантажитись, ознайомити їх із техніками стабілізації та самодопомоги, допомогти сформувати психологічну стійкість, щоб залишатися ефективним в повсякденному житті та витримати невизначеність та емоційний біль. Програма передбачає 7 зустрічей, які відбуваються раз на тиждень. Після завершення курсу учасники мають можливість продовжувати спілкування, наприклад, долучитися до щомісячних підтримуючих зустрічей.

Психологічна сім'я

Коли люди переживають болючі емоції, то навіть їхні близькі не завжди знають, як підтримати, тому може бути відчуття відсторонення. Чому так відбувається? По-перше, людям буває важко витримувати біль близьких. По-друге, може виникати відчуття загрози втратити власну безпеку: “Здається,  зі мною може статися те саме”. Крім того, самі члени родини можуть по-різному переживати невизначену втрату: хось закривається в собі, а для когось важливо проговорити свій біль та розділити горе з тими, хто зрозуміє, хтось хоче шукати самостійно, а хтось має потребу гуртуватися в пошуках. Це цілком природно, проте може впливати і на стосунки в родині, і на стосунки з іншими.

За таких обставин спілкування з родинами, які проживають схожі життєві виклики, може бути дуже потужною емоційною підтримкою та сприяти формуванню психологічної сім’ї. Це якісне соціальне спілкування в колі людей, які об'єднує досвід переживання подібних життєвих обставин і спільна мета, спільна справа. Можна гуртуватися з ними,  дізнатися про їхній досвід на цьому шляху, обговорювати свої кроки з пошуку, ділитися інформацією щодо оформлення необхідних документів, вирішення різних юридичних питань тощо. Чимало родин, які шукають своїх воїнів, організовуються в потужні громадські рухи, де є свої лідери. Все посилює відчуття контролю та зв'язок із зовнішнім світом, а отже допомагає опанувати, відновити власний психоемоційний стан та набути стійкості в ситуації невизначеності.

Як можуть допомогти інші: як діяти та що казати

Такі обставини — це високе емоційне навантаження, яке призводить до фізичного виснаження. Тому якщо у вас близькі стосунки, створіть для людини безпечне середовище, нагадуйте про базові потреби, запропонуйте перекус, склянку води чи чашку чаю. Будьте поряд, це може бути навіть мовчазна, ненав’язлива присутність. Скажіть, що готові вислухати, якщо є бажання поговорити. Пропонуйте допомогу в побутових питаннях: відвести чи забрати дитину з садочка, з’їздити в магазин, привезти продукти, щось полагодити. Це те, на що в рідних може не вистачати сил. Не потрібно спонукати до якихось дій чи пошуків, натомість підтримуйте рішення родини.

Часто близькі не знають, що сказати тим, хто переживає горе. Може здаватися, що їхні запитання дратують та роблять боляче. Проте турботливе спілкування — це також цінна підтримка. Будьте щирими. Спитайте: «Що я можу зробити для тебе сьогодні?». Не можна казати людині «як я тебе розумію» або «ти маєш жити далі», «не зациклюйся, краще думай про майбутнє», це завдає ще більшого болю. Доречніше сказати: «я не знаю, що сказати, але хочу тебе підтримати, як я можу це зробити?», «я не можу зрозуміти, що ти переживаєш, але бачу твій біль, я щиро хочу бути поряд та допомогти».

Якщо в родині є діти, то важливо не забувати про них. Вони також потребують уваги та підтримки. Запитуйте про їхнє самопочуття, цікавтеся їхнім шкільним життям, вітайте їх на свята та робіть подарунки.

Як говорити про це з дітьми?

Багато родин уникають розмов із дітьми на цю тему, але вони бачать стан тих, хто поряд, і розуміють, що щось відбувається. З дітьми важливо бути чесними і розказати все як є. Звісно, така розмова залежить і від віку дитини. Малечі можна сказати коротко, що з татом чи мамою зараз немає звʼязку. А от підліткам краще пояснити, що сталося: що рідний зник безвісти. І варто наголосити, що родина робить все можливе та необхідне для пошуку.

Займаючись пошуком рідного воїна, дітей в сім’ї можуть перестати помічати. У дорослих не вистачає сил турбуватися про них. Це впливає на поведінку дітей, вони стають дуже слухняними або навпаки. Все це для того, щоб привернути увагу дорослих, це також один зі способів попросити про підтримку. Якщо дитина ставить питання, то варто відповідати відкрито. Якщо дитина розповідає про власний емоційний стан і запитує про самопочуття рідних, то можна поділитися своїми переживаннями, але розповідати про це коротко і просто. Важливо розуміти, наскільки стан дорослого впливає на її життя та життя дитини, тобто наскільки родина справляється з базовими функціями та своїми соціальними ролями. І якщо переживання починають руйнувати життя, якщо є відчуття, що погіршується самопочуття, варто звертатися за допомогою до фахівців.

Рішення продовжити жити не означає, що рідні забули людину, на яку чекають. Навпаки звернення по допомогу — це прояв сміливості та особистої відповідальності. Це не лише можливість допомоги собі, щоб мати сили чекати та продовжувати пошуки, а також спосіб допомогти іншим, які також переживають це горе. 

Матеріал створено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Дана стаття представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023