Як підтримати військового при втраті побратима чи посестри?

November 2, 2023
Тема війни неможлива без розмови про втрати. Нині кількість горя значно перевищує ту, що доводиться бачити та переживати в інші часи. А люди, які втратили близьких на війні, безумовно потребують підтримки. 
Сьогодні хотілося б торкнутися теми підтримки військових, які втратили бойових побратимів чи посестер. Адже ця тема, на жаль, актуальна. Фахівці Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців, які надають консультації на телефонній лінії, отримують такі звернення і від самих захисників, і від членів сімей військовослужбовців. Крім того, ця тема має певні особливості й застороги.

Бойове братерство як основа основ

Довіра одне до одного, перевірена надскладними бойовими умовами та переживанням емоцій високої інтенсивності, роблять військових більш ніж «сім’єю». До цього потрібно ставитися з розумінням і прийняттям. Ці люди довіряють одне одному найцінніше – своє життя. Коли навколо війна, жах і смерть, мати поряд вірних друзів – один із способів вижити. І втрата близької людини надзвичайно болісна для військового.

Чи важливе горювання при втраті?

Втрата «запускає» горювання, а горювання – це природній процес прощання або завершення. В цей час природньо переживати складний набір важких почуттів: біль, розпач, заперечення втрати, занепад, агресію, провину і безсилля. Але, крім того, кожна втрата на війні нагадує військовому про власну фізичну вразливість та скінченність життя. І якщо в бойових умовах адреналін допомагає долати природній страх смерті, то втрата наче нейтралізує вплив гормону. Це може лякати самого військового і здаватися йому ознакою боягузтва, що переживати разом з соромом дуже непросто.

«Провина вцілілого»: як пережити втрату?

При втраті побратима чи посестри у військового чи військової може з'явитися питання: «Чому саме він/вона, а не я?» — це так звана «провина вцілілого», переживання, що ускладнює втрату. Проживання «провини вцілілого» запускає агресію до самого себе. Деколи це відчуття переростає в нестримне бажання помсти. Сильні почуття, які не можуть бути висловлені, «капсулюються» і можуть «вибухнути» в будь-який момент. А нестриманість іноді має ціну життя на війні. Саме тому так важливо давати підтримку і простір для висловлення та проживання емоцій військовими в безпечному місці.

Якщо ваша близька людина переживає втрату побратима чи посестри, важливо мати певне розуміння, як ви можете допомогти.

Як допомогти при втраті побратима чи посестри?

1.Не уникайте розмов про втрату

Звісно, потрібно оцінити власні сили та не робити того, що нестерпно для вас. Якщо вам складно слухати про обставини загибелі спокійно, виважено, то краще спокійно скажіть про це близькій людині. Можна бути поряд і поділяти втрату на своєму рівні. Набагато важливіша  в цей момент чесність.

2. Підтримайте словом

Обирати слова підтримки потрібно щиро та обережно. Недоречними є вислови на кшталт: «Я розумію, як тобі важко», «Я знаю, як тобі непросто». Бо ми не можемо знати, як це переживається всередині втрати. Більш доречними будуть чесні висловлювання: «Я розгублений, навіть не знаю, що сказати. Але я тут із тобою», «Я бачу, як це тяжко для тебе», «Я хочу розділити твій біль, якщо дозволиш».

3. Будьте поруч

Не зупиняйте близьку людину, яка висловлює почуття при втраті, словами: «Візьми себе в руки», «Заспокойся», «Достатньо», «Не рви собі серце», «Добре, що ти живий». Важливо: остання фраза ще й посилить провину вцілілого та може викликати збільшення агресії й відчуття нерозуміння з близьким оточенням. Просто слухайте, підтверджуйте, що це нормально так відчувати зараз і будьте поряд.

4. Нагадайте про буденне

Якщо ви помічаєте бажання помсти з боку військового, який втратив побратима чи посестру, доречним буде нагадати, що найкраще в цьому випадку продовжувати бездоганно виконувати свої бойові обов’язки та накази командира. Можна звернутися до пам’яті загиблого, який навряд чи підтримав би необдумані вчинки, що посилюють ризики загибелі.

5. Підтримайте бажання попрощатися із загиблою людиною

Важливо підтримати бажання з честю попрощатися із загиблою людиною. В цей період такі ритуали, як прощання, вшанування, збереження пам'яті, наче створюють каркас для проживання горя і допомагають пережити безсилля.

6. Підтримайте бажання розділити біль із бойовими товаришами

Спробуйте поставитися з повагою і розумінням до бажання розділяти цей біль не тільки з вами, але і з бойовими товаришами, бо це їхня спільна втрата. Це не про погіршення ваших з військовим відносин, а про те, що зараз під час війни бойові побратими — важлива складова життя.

7. Допоможіть зберегти пам'ять про загиблого

Трохи згодом можна підняти тему збереження пам’яті. Спільно ви можете обдумати, які конкретні дії були б доречними для збереження пам'яті про загиблого: турбота про його сім’ю, збір архіву фото чи відео, ви можете посадити дерево чи сад на честь цієї людини, встановити пам’ятник.

8. Допоможіть за потреби звернутися до фахівця 

Часто проживання втрати потребує професійного супроводу: психологічного чи фармакологічного. І це нормально звертатися за підтримкою до фахівців і тому, хто переживає горе, і його близьким. Всі емоції, думки та почуття, які виникають в період горювання, є цілком природніми й нормальними. Кожна людина потребує власного «сценарію» і певного періоду часу для проживання горя. Головне, щоби у цих переживаннях була динаміка, щоб людина не застрягала в одному почутті. Саме таке «застрягання» на довгий час (декілька місяців однотипного настрою і думок про втрату) є ознакою того, що потрібна допомога. Якщо ви помітили подібне у близької людини, яка втратила побратима чи посестру, будь ласка, допоможіть із пошуком фахівця. Поговоріть із військовим чи військовою про важливість звернутися до спеціаліста. За потреби супроводжуйте військового й поговоріть після такої консультації/зустрічі.

9. Подбайте про себе
Надати плече підтримки, розділити складні почуття з близькою людиною - дуже цінно, проте в такі моменти важливо турбуватися про себе, шукати ресурси, які вас наповнюють, дбати про додаткову підтримку за потреби.

Якщо ви відчуваєте необхідність проконсультуватися стосовно моментів, які виникають у спілкуванні з рідним військовим, або хочете покращити власний психоемоційний стан, можна звернутися на безкоштовну телефонну лінію до спеціалістів Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців 0 800 332 720 чи написати свій запит фахівцям у телеграм @pidtrymkainua.

Публікація створена психологинею та консультанткою телефонної лінії Оксаною Прислонською для Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.
Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження». Дана стаття представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023