Як спілкуватися з тими, хто втратив близьких на війні?

July 18, 2023

Втрата немає кордонів. Напевно, втрата найближчої людини — це найстрашніше і найболісніше, що може статися в житті людини. Це горе не можна порівняти ні з чим. Така надзвичайно травматична ситуація часто заповнює усе життя. Людина, яка втратила чоловіка, дружину, батька, маму або друга — відчуває величезний біль, важке горе, зарадити якому, на жаль, неможливо.

Людину, яка горює, ранить не лише втрата близької людини й власні емоції, але й реакція тих, хто є поруч. Для нас важливо навчитися бути поруч із людьми, які потребують допомоги, обіймати серцем тих, хто втратив під час  війни найдорожчих. Герої, які віддали свої життя за свободу України, заслуговують на гідну шану та пам’ять, а їхні близькі — на надійну підтримку — і це надважливе завдання для кожного з нас.

Все частіше ми чуємо прохання надати поради чи рекомендації, як можна підтримувати тих, хто втратив рідну людину. У відповідь на ці запити ми підготували інформацію спільно зі спеціалістами, які мають значний досвід допомоги людям, що переживають втрату.

Важливо не залишатися наодинці з власним горем. Добре, якщо у час найбільшого болю є підтримка рідних, друзів, близьких, або просто тих, хто може вислухати, обійняти чи просто бути поруч.

А ще помічним може бути перебування у колі людей, які переживають подібні життєві обставини, наприклад, у групі психологічної підтримки. Дорослі, які втратили близьку людину, можуть долучатися до таких груп психологічної підтримки через 4 місяці після втрати, діти — через 3 місяці. Такі групи організовує Інститут психології здоров'я Institute of Health Psychology . Зареєструватися можна за посиланням: https://psyaid.center/support-groups/

1. Будьте максимально тактовними й терплячими.
Ваша підтримка має бути дозованою, теплою, ніжною. Той, хто втратив найближчу людину, потребує перш за все співчуття й дуже уважного ставлення. В період усвідомлення горя жінок, які втратили чоловіків, відбувається ще й переосмислення відповідальності за дітей та їхнє подальше майбутнє, за господарство та чимало побутових питань. Тож будьте поруч, запропонуйте допомогу у вирішенні складних бюрократичних або побутових питань. Знайдіть спосіб бути не нав'язливими, але водночас — опорою для цієї людини.
2. Поважайте бажання людини прожити горе так, як вона це відчуває.
Людина, яка горює через втрату, сама відчуває, в який спосіб їй це пережити та скільки часу їй на це потрібно.Така людина може перебувати в стані кризи, в скорботі упродовж тривалого часу, який може вимірюватися тижнями, місяцями. Кожен переживає цей складний період по-своєму: хтось намагається якомога скоріше вийти на роботу, хтось потребує самотності, інші йдуть до церкви. Іноді після втрати важко контролювати емоції, сльози. Хтось може відчувати потребу виговоритися, для когось важливо в цей час побути на самоті, а для іншої людини підтримкою може стати присутність поруч когось із близьких чи друзів. Комусь може бути важливим дотримуватися християнських канонів. Коли здається, що світ зруйнований, кожна людина знаходить свій шлях і свою мотивацію жити далі. І цей шлях може бути різним.
3. Не давайте порад.
Близькі люди, прагнучи допомогти, починають розмови зі слів: «я тебе розумію», «знаю, що ти відчуваєш», «все буде добре», «час лікує»... На жаль, такі слова не допомагають, а часто навпаки шкодять. Кожне проживання втрати є індивідуальним. Тож просто висловіть співчуття словами: «Я навіть не уявляю, який  біль ти зараз витримуєш. Як я можу підтримати тебе?».

4. Не тисніть.
Також не варто говорити людині, що настав час «відпустити загиблого», перестати згадувати чи говорити про нього. Іноді стає легше після розмови про загиблого. Тому часом доречно сказати, що ви хочете дізнатися більше про цю людину. Тоді людина, яка горює, матиме змогу торкатися свого болю не на самоті й віддаватиме своєрідну шану тому, кого втратила. Неможливо просто «відпустити» важливих людей, події та емоції, які з ними пов’язані. Це потрібно прожити. Тож огорніть людину теплотою, аби вона прожила цей досвід, знаючи про вашу підтримку. Також не варто порівнювати людину, яка переживає втрату, з іншими й говорити: «ти недостатньо сумуєш», «ти, мабуть, і не любив цю людину». Такі слова дуже ранять. Якщо навіть зовні непомітно сліз та горя, це не означає, що всередині не болить. Ми просто можемо не помічати «ран».
5. Не засуджуйте емоційний стан людини, яка переживає втрату.
Переживаючи втрату близької людини, дуже важливо дозволити собі відгорювати. При цьому людина переживає дуже багато різних почуттів та емоцій. Це може бути злість, сум, апатія, відчуття несправедливості, почуття провини, страх перед майбутнім, страх за своє життя, страх втратити ще когось. Це такий спосіб нашого організму знеболити себе.  Ці емоції можуть змінюватися різко і раптово, але це все природньо в такій ситуації.. У горі людина може плакати, сміятися, кричати чи не виражати жодних емоцій. До цього треба ставитися з повагою. Реакція кожного — індивідуальна й особлива.
6. Допоможіть організувати побут.
Досить часто емоції настільки поглинають людину, яка проживає втрату, що вона не може в цей період піклуватися про себе та близьких. Запропонуйте їй допомогу: привезіть продукти, приготуйте їжу, погуляйте з дітьми, запитайте, яка матеріальна допомога потрібна, які справи ще потребують уваги. Наприклад, це може бути оформлення документів. Іноді людям складно звертатися із проханням про допомогу, такі люди можуть навіть не усвідомлювати, в якому стані перебувають, і що насправді дуже потребують допомоги. Тож будьте спостережливими, ненав'язливими й щирими. Допоможіть в найпростіших речах, які можете зробити — ви зробите найкорисніше.

7. Допомагайте віднайти позитив.
Стан людини, яка проживає горе, важко описати словами. І не завжди це можна описати. Тож краще не питати: «Як ти?» , а просто запропонувати прогулянку, посидіти разом в кафе, навіть поговорити про те, якою чудовою людиною був загиблий. Обіймайте, говоріть слова підтримки —  ваша близька людина має відчувати, що вона не одна. Станьте надійною опорою, огорніть теплотою та щирою любов'ю. Допоможіть близькій людині жити далі. Якщо він/вона прийме рішення змінити професію, переїхати, завести родину, поїхати у відпустку надовго — підтримайте. Адже дозволити собі це після втрати — найважче. Потрібен час, щоб віднайти радість у житті після важкої втрати. Допомогти повернутися до життя може спілкування з іншими людьми, які мали схожий досвід.
8. Не вимагайте конкретної моделі поведінки.


Будьте поруч, станьте тою надійною людиною, яка підставить плече і для горювання, і для прийняття рішення жити далі. Якщо ви запропонували підтримку, спілкування, фінансову, фізичну допомогу, але отримали у відповідь побажання побути наодинці — прийміть це. Людина може просто не мати сил, щоб це висловити. Будьте поруч, але не наполягайте на спілкуванні. Коли людина у горі, у втраті, вона сама знає, з ким хоче спілкуватися, а з ким — ні. Якщо розумієте, що людина не хоче говорити, то не потрібно виводити на розмову. Якщо людина, яка у горі, хоче поспілкуватися саме з вами, вона прийде і поговорить. Це має бути її ініціатива.

Матеріал підготовлено командою Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців у співпраці з Інститутом психології здоров'я.

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023