Як перемогти війну в собі: міфи про ПТСР, симптоми та подолання

July 19, 2023

Війна несе багато болю, руїн і страждань. Та є і невидимі наслідки, які можна не помітити і не відчути одразу. Перед обличчям війни і постійних загроз кожен/кожна із нас може відчувати нелегкі емоції: тривогу, неспокій, сум, розпач, роздратування, гнів та злість. Все це природня реакція організму та психіки на такі події. Проте, близькі нам люди, які пішли до лав армії, щоб захищати Україну, можуть переживати і значно глибші реакції, зокрема, воєнний/бойовий стрес. Дійсно, тривале перебування військового на передовій створює більше ризиків розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у воїнів.

Варто уникати стигматизації воєнної травми  і висловлювань типу  «всі, хто прежив тяжкі події в умовах війни, будуть із ПТСР», або «всі військові повернуться з війни з ПТСР». Ні — не всі. Як інформує Центр громадського здоров’я МОЗ України, від 20% до 40% військовослужбовців потребують психологічної допомоги. Симптоми ПТСР розвиваються приблизно у 12-20% військовослужбовців, які перенесли бойову травму, але не звернулися за психологічною допомогою через побоювання зневаги за прояви слабкості, боягузтва, загрозу військовій кар’єрі.

То що таке ПТСР?

Посттравматичний стресовий розлад — це психічний розлад, пов'язаний зі стійкими дисфункціональними порушеннями психічного стану і поведінки, що може розвинутися після пережитої або побаченої травматичної події. Як правило, якщо від 1 місяця  після травмувальної події симптоми отримання психічної травми не проходять самостійно, людина потребує спеціалізованої допомоги, проте у більшості випадків симптоми проходять самостійно. Травматичні події не вписуються в традиційний світогляд людини і це ускладнює розуміння їх значення і прийняття людиною цього досвіду. 

ПТСР – це спроба організму пережити загрозливу, інколи небезпечну для життя ситуацію.

Що відбувається у мозку людини, яка пережила або побачила травматичну подію?

Переживання травматичної події спричиняє сильний стрес, на який нервова система людини реагує збудженням. В результаті — вивільняються гормони (зокрема, норадреналін), що необхідні, аби людина швидше зорієнтувалась та відреагувала на загрозу. Найбільше збуджується ділянка мозку, яка називається мигдалеподібним тілом. Вона відіграє дуже важливу роль у швидких реакціях на небезпеку. Нариклад, допомагає нашому організму перебувати в стані підвищеної готовності та реагувати в критичних ситуаціях шляхом втечі та нападу. Після припинення дії травмуючих факторів, як правило, збудження згасає завдяки дії інших гормонів, зокрема, кортизолу, який допомагає нервовій системі повернутися до свого звичайного функціонування.

У людей, які мають посттравматичний стресовий розлад, нервова система продовжує перебувати у стані збудження. А відтак продовжують вироблятися відповідні гормони, що тримають нервову систему в збудженому стані, посилюють тривожність тощо. Тому будь-які нагадування про травматичну подію викликають зростання збудження та знову повертають людину у ситуацію травми, провокуючи нав’язливі спогади і зростання тривоги.

Під час активації мигдалевидного тіла префронтальна кора головного мозку, яка відповідає за логічне опрацювання інформації та прийняття зважених рішень, – втрачає активність. Якщо мигдалевидне тіло весь час у збудженому стані, людина втрачає здатність ясно мислити і продовжує реагувати так, ніби небезпека і досі присутня в її житті. Як наслідок, людина може відчувати симптоми, що перераховані далі.

Крім  того, при ПТСР порушується функціонування гіпокампу - це ділянка мозку, що відповідає за наші спогади, їх послідовність і зв’язність. В результаті надмірного та тривалого збудження нервової системи діяльність гіпокампу порушується, а отже пам’ять втрачає свою логічну послідовність. Травматична подія ніби випадає з причиново-наслідкового ланцюжка життєвих подій і ніби втручається в життя людини нав’язливими спогадами. 

Хто в зоні ризику?

Люди, які:
втратили на війні рідних, друзів, побратимів;
бачили загибель людей;
перебували під обстрілами, бомбардуванням, в зоні активних бойових дій;
перенесли бойову травму;
переживали страх за своє життя і здоров'я;
відчували себе безпомічними у ситуації небезпеки життю;
стали свідками травматичної події, наприклад, теракту, ДТП, природного лиха тощо;
перебували в полоні, в окупації  чи в оточенні.

Через війну в Україні сотні тисяч чоловіків і жінок, які ще нещодавно були цивільними, рішуче взяли до рук зброю і стали на захист держави. Участь людини в бойових діях — завжди стрес. Кожна людина, яка пережила такі події, реагує на них по-своєму. Увага до себе та близьких, відстеження психічного стану, реакцій та поведінки сприяє як пошуку засобів самодопомоги, так і вчасному зверненню за фаховою допомогою. Все це дає можливість попередити та подолати несприятливі наслідки переживання травматичних подій.

Як розпізнати? Симптоми, на які варто звернути увагу 

  • сильний страх, роздратування, гнів;
  • апатія та/або нездатність відчувати позитивні емоції, радість;
  • надмірна пильність та/або відчуття надмірного контролю;
  • труднощі з концентрацією та фокусуванням уваги;
  • лякливість;
  • виникнення тривожних та нав’язливих спогадів, думок, образів;
  • бажання весь час бути зайнятим;
  • важкість засинання та/або короткотривалість сну;
  • нічні жахіття, що асоціюються з подією чи нагадують про неї;
  • стійке уникання або часткова чи повна втрата згадок про травматичну подію;
  • відчуття, ніби травматична подія відбувається зараз;
  • раптові фізичні відчуття, такі як пітливість, тремтіння, прискорене серцебиття та/або біль у грудях тощо;
  • відстороненість, віддаленість від близьких людей;
  • емоційне завмирання.

 У разі виникнення перелічених симптомів варто звернутися по допомогу до сімейного лікаря, психіатра, психолога.

Симптоми посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у військовослужбовців найчастіше можуть з'являтися після повернення з району ведення бойових дій, коли нервова система опрацьовує складний досвід в мирних умовах. Варто пам'ятати, що наявність  симптомів не означає наявність ПТСР. Адже проблеми зі сном, гіперчутливість, агресія і тривога, небажання взаємодіяти із соціумом можуть супроводжувати процес адаптації. Тому для військовослужбовця важливо вчасно виявити ознаки та звернутися за фаховою підтримкою і, за потреби, лікуванням, щоб відновити якість життя.  Це може бути сімейний лікар, лікар психіатр, невролог або психотерапевт. Часто допомогу у цьому напрямку надають спеціалізовані реабілітаційні центри.

Також в Україні є чимало громадських організацій та ініціатив, які спеціалізуються на роботі з людьми, що пережили психічну травму під час війни, куди можуть звертатися як військові, так і цивільні. 

Профілактичні заходи  

Людина може впоратися з симптомами посттравматичного стресу самостійно. Це залежить від рівня її стресостійкості. Для того аби відновитись після пережитого стресу та повернутись до продуктивного життя, людина має впоратись із емоційними переживаннями. В більшості випадків підтримка оточення, відсутність безпосередніх загроз та відновлювальні механізми психіки сприяють тому, що особи, які зазнали травми, через певний час зцілюються та не мають жодних симптомів.

Для того щоб запобігти виникненню ПТСР або виявити його симптоми на ранній стадії можна зробити наступне:

1. Звернути увагу на фізичне та емоційне самопочуття: сон, пам’ять, апетит, настрій тощо. Можна спробувати додавати помірні фізичні активності. Це допомагає зняти напругу в тілі та знизити рівень тривоги. 

2. Дозувати навантаження: планувати свій день так, щоб був час не лише для напруженої праці, але і для відпочинку. Це допоможе нервовій системі заспокоюватися.

3. Розширювати коло соціальної взаємодії: приділяти більше уваги спілкуванню із рідними, близькими та людьми, до яких є довіра. Не соромитися ділитися з ними своїми спогадами. Це може допомогти швидше усвідомити, що подія вже в минулому, та дати відчуття полегшення. 

4. Повертатися до реальності. Якщо нахлинули неприємні спогади, варто спробувати сфокусуватися на тому, що відбувається зараз. Можна стиснути долоні в кулаки чи з’їсти цукерку. Можна потримати в руках якусь річ, котра нагадує, що зараз загрози немає: фото рідних, улюблену чашку чи прикрасу. Такі прості дії допоможуть змінити фокус уваги на те, що викликає приємні емоції та відчуття, та знайти свій «якір».

5. Не ігнорувати стани, які можуть здаватися незвичними, яких раніше не було, якщо вони не дають спокою та створюють дискомфорт. Попереджайте близьких та рідних про свій стан. 

6. Своєчасно звернутися до спеціалістів за фаховою допомогою. 

Як близькі можуть підтримати

Рідні та оточення відіграють важливу роль у зменшенні стигматизації військових, що переживають наслідки посттравматичного стресу, мають посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) або розлад адаптації. За сприятливих обставин та з плином часу  симптоми, які є, минають і людина відновлюється та повертається до звичайного життя. Крім того, як свідчать результати останніх досліджень, людям, які пережили травму та подолали її наслідки, властиве посттравматичне зростання. Вони не просто повністю відновлюються до попереднього стану, але часто стають сильнішими, мудрішими, приязнішими, досягають значних успіхів у своїй діяльності, будують міцніші стосунки та змінюють на краще не лише власне життя, але й життя своїх рідних та найближчого оточення.

Якщо рідні помічають деякі із зазначених вище симптомів у військового, варто запропонувати йому поговорити про це з медиком та/або психологом. Близьке оточення військового може допомогти його відновленню та сприяти подоланню травматичних симптомів. Ось декілька способів, як можна допомогти.

Створювати безпечне середовище

Пропонуйте емоційну підтримку та розуміння у родинному колі та соціальному середовищі. Створіть безпечний простір, де людина може відчувати підтримку з тими емоціями, які зараз відчуває та переживає. Проявляйте довіру та повагу до того досвіду, який людина пережила. Можна подумати, як дати можливість людині за потреби “випустити пару” (наприклад, виговоритися або побити кулаками подушку).

Демонструвати відкритість до розмови

Запрошуйте військового до спілкування про його досвід, почуття та потреби у тій мірі, у якій він готовий. Важливо це робити без тиску, наприклад, сказати “я буду готова почути все, що ти хотів би мені розповісти”. Проявляйте інтерес та емпатію під час розмови. Не просіть «забути» чи «не думати» про пережиту/побачену травматичну подію. Не вимагайте, щоб людина опанувала себе. Не кажіть, що час лікує, бо в момент болю це складно уявити. Уникайте вимог перестати поводитись як на війні. Слухайте та дайте можливість співрозмовнику висловити свої думки та емоції. 

Бути чесними та правдивими

Ставте запитання і будьте готові отримати на них чесні відповіді. Будьте вдячні за те, що вам довірили свої емоції. Не бійтеся жартувати. Обговорюйте плани на майбутнє. Можна говорити про внутрішні перемоги над собою. А в розмові з військовим дякувати та підкреслювати важливість його вибору, а також цінність його, які принесли користь суспільству. 

Проявляти турботу

Будьте поруч. Ставте прості питання. Наприклад, “Як ти себе зараз почуваєш?”, “Що б тобі хотілося на вечерю?”, “Куди б ти хотів/хотіла сходити?”, “Чим би ти хотів/хотіла зайнятися?” тощо. Залучайте до сімейних справ та/або колективних заходів: прогулянки, пікніки, турпоходи, відвідування друзів та родичів, культурне проведення часу – це відволікає від негативних спогадів та нав’язливих думок, а також створює відчуття взаємопідтримки.

Підтримувати бажання спілкування з новими друзями/побратимами

У вашої рідної людини може розширитися коло спілкування: нові знайомства, приятелі, друзі, бойові побратими. І може бути потреба частіше спілкуватися саме з ними, а старі знайомства можуть стати не такими цікавими. Потреба такого спілкування може бути зумовлена почуттям довіри та хорошими спогадами, це дає відчуття полегшення, взаємопідтримки та взаєморозуміння. Узгоджуйте розподіл часу на спілкування з побратимами і час з сім’єю.

Акцентувати на теперішньому

Якщо ви помічаєте, що ваша близька людина, яка пережила травматичну подію, занурюється в неприємні спогади, варто спробувати проговорити, що це вже вже позаду, в минулому, і зараз ви разом перебуваєте в безпеці та в колі близьких, які хочуть надати підтримку та турботу. Підкреслюйте усі досягнення, позитивні риси та гарні вчинки військового. Водночас робіть це щиро та спокійно, без надмірного пафосу та не зненіцюючи пережитий досвід.

Якщо з часом за кілька місяців інтенсивність та частота спогадів не зменшиться, варто рекомендувати звернутись за допомогою до фахівця, психолога. Якщо військовий не готовий сам звертатися, запропонуйте вашу підтримку і зверніться разом.

Заохочувати звертатися за допомогою до фахівців

Допомагайте людям, які мають симптоми ПТСР, отримати доступ до належної психологічної підтримки та лікування. Заохочуйте їх звернутися до професійних психологів або спеціалізованих організацій, які надають допомогу ветеранам та військовим, а також цивільним.

Запобігати стереотипам

Уникайте стереотипних уявлень про військових з ПТСР та не поширюйте неправдиву інформацію. Розповідайте, що така ситуація може трапитися з ким завгодно, і не виникає через слабкість або недосконалість людини.

Існує декілька поширених міфів і упереджень про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), які можуть бути шкідливими для людини та суспільства.

Міф 1. Тільки військові та ветерани можуть мати ПТСР

ПТСР може розвиватися у будь-якої людини, яка пережила травматичну подію або серйозну загрозу для власного життя і здоров'я або загрозу життю і здоров'ю інших людей. 

Міф 2. Лише слабкі люди отримують ПТСР

ПТСР може розвинутися у будь-якої людини, яка пережила або стала свідком травматичної події. Це не залежить від її вольових якостей,  емоційної витривалості чи рис характеру. ПТСР може виникнути через те, що пережита травматична подія була дуже важкою або занадто довго тривала в часі. І коли людина шукає допомоги і підтримки — то це навпаки прояв сміливості. 

Міф 3. ПТСР — це прояв психічних проблем

Це хибне та стигматизоване розуміння причин виникнення ПТСР.  Посттравматичний стресовий розлад — це природня реакція організму на надзвичайний стрес.  За світовими дослідженнями, близько 70% людей, які пережили травматичні події, відновлюються та не мають симптомів ПТСР.

Міф 4. Люди з ПТСР —  небезпечні

Це стереотипне упередження, яке не відповідає дійсності.  Більшість людей, які потерпають від посттравматичного стресового розладу, не хочуть завдати шкоди ані собі, ані комусь іншому.  Багато людей з ПТСР ведуть повноцінне та стабільне життя, більш усвідомлене, ніж було до того, працюють та будують кар'єру, піклуються про свої родини та підтримують взаємини з іншими людьми. Науковці широко вивчають феномен посттравматичного зростання таких особистостей.  Посттравматичне зростання - це досвід позитивних змін, які відбуваються з людиною у результаті зіткнення із кризовими життєвими ситуаціями. І цей досвід трансформує життєвий світ особистості до кращих змін, усвідомленості свого життя.

Міф 5. ПТСР — це щось непоправне

Хибне твердження, оскільки такий розлад можна успішно лікувати. За допомогою психологічних, фармакологічних та інших заходів, як у поєднанні, так і окремо. Тож люди з ПТСР можуть отримати полегшення симптомів і покращити якість свого життя. Кожній людині потрібно спробувати знайти те, що спрацює саме для неї. Наш розум і психіка можуть відновлюватися так само, як і наше тіло. Так, цей процес потребує часу, а також зусиль особистості. І не означає, що минуле зникає, але в силах людини зробити так, щоб минуле не переважало над сьогоденням і не впливало на якість життя.

Міф 6. Усі відчувають ПТСР однаково

Розвінчання. Навіть якщо подія, яка травмувала людину, була подібною, це не означає, що у двох людей посттравматичний стресовий розлад буде проходити однаково. Тому й лікування людей з такою проблемою дуже індивідуальне.

Ці міфи і упередження можуть призвести до стигматизації осіб з ПТСР. З одного боку це може  впливати на їх бажання звернутися до належного лікування та підтримки. З іншого боку - це може призвести до виключення осіб з ПТСР з різних сфер життя, включаючи роботу, навчання, міжособистісні стосунки. Тому перш за все людям, які мають симптоми ПТСР, або мають діагностований ПТСР чи розлади адаптації після пережитих травмівних подій, важливо демонструвати підтримку та розуміння, надавати можливість звернутися по допомогу та сприяти поверненню до активного та здорового способу життя.

Матеріал підготовлено командою Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.
Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023