Військовий не хоче звертатися за допомогою: що робити рідним, які хочуть підтримати?

October 20, 2023
Війна змінює людей: і тих, що воюють, і тих, хто чекає. Ці зміни у кожного свої і залежать від сукупності різних обставин. У багатьох життя змінюється на краще, це так зване посттравматичне зростання особистості - певний  професійний та особистісний підйом, переоцінка цінностей, бажання активізуватися й розвиватися. У інших же подібні випробування долі спричиняють більш негативні наслідки: розгубленість, депресію, страх, проблеми з адаптацією у цивільному житті.

В якому ж випадку рідним військовослужбовця варто звертатись за допомогою до фахівців? Коли необхідно виявляти занепокоєння? Коли ж, навпаки, можна довіритися відчуттям і продовжити підтримувати самостійно?

У спілкуванні з близькими під час відпустки або після повернення із зони бойових дій військові можуть не висловлювати свої почуття повністю - їм складно відкриватися з різних причин. Воїни можуть проживати сильні переживання наодинці, вважаючи, що близьке оточення не може зрозуміти й допомогти. Іноді військовий чи військова відчуває, що з нею щось «негаразд». Такій людині легше надати допомогу - варто знайти психолога, якому військовий зможе довіритися.

Іноді військовослужбовець думає, що з ним чи нею все добре, однак близькі говорять протилежне. 

Що ж робити, якщо військовий не хоче звертатись за допомогою до фахівця-психолога? 

1. По-перше, варто врахувати, що процес адаптації до нових умов у кожного індивідуальний, і деяким людям для того, щоб виявити намір звернутись по допомогу, треба просто більше часу. 
2. Слід пам'ятати, що рідні — це завжди найперша підтримка і опора для військового, тож дуже важливо зберегти цю близькість, створивши атмосферу безпеки та затишку. Не варто силоміць вести його до фахівця, адже без добровільної згоди якісну допомогу навряд чи зможуть надати.

3. Будьте чесними та відкритими. Проте, навіть якщо вас щось сильно схвилювало, не звинувачуйте: «ти став іншим», «тобі на мене байдуже» тощо. Скажіть, що саме вас бентежить, пояснюючи, чому це вас турбує і які почуття ви при цьому відчуваєте. Наприклад, «коли ти починаєш кричати - мені стає страшно». Спробуйте відверто проговорити з близьким військовослужбовцем про те, що вас непокоїть, і запропонуйте як один з варіантів звернутись за допомогою. За необхідності можете запропонувати звернутись до фахівця разом. Будьте поруч у потрібний момент.
4. Проговоріть з військовим, чого саме він очікує, чи подобається йому те, що зараз відбувається з ним або нею чи в сім'ї, і чого б хотілося досягнути в майбутньому. 
5. Якщо військовослужбовець не хоче чути вас, спробуйте залучити до допомоги когось із оточення військового, чия думка для нього чи неї є авторитетною. Наприклад, це можуть бути його командири чи бойові побратими. Дуже гарним мотиватором тут можуть бути знайомі військові, які вже самі мають позитивний досвід звернення до психолога. Вони можуть поділитися досвідом й навіть щось порекомендувати.

6. Запропонуйте відвідати групи підтримки, що функціонують за принципом «рівний-рівному», де збираються лише військові і ветерани, які пережили подібний досвід і точно зможуть зрозуміти. 
7. Якщо військовослужбовець все-таки категорично відмовляється звертатися до будь-якого фахівця допомагаючої професії, спробуйте організувати таку зустріч самостійно. Це може бути військовий психолог (капелан, медик тощо) того підрозділу, де проходить службу чоловік чи жінка, або ж фахівець із близького кола оточення військового, який зможе встановити довірливі стосунки та допомогти усвідомити і змінити ті прояви, які зараз викликають труднощі в житті.

Звертатися за допомогою - варто, бути уважним до змін військовослужбовця - необхідно, бути поруч з рідною людиною, яка потребує підтримки — надважливо. Щире спілкування, доречна заувага щодо стану чи питання: «Як ти?», «Чим я можу допомогти» — іноді можуть стати ліками від переживань складних емоцій. Проте саме кваліфікована психологічна допомога може підтримати людину, яка пережила колосальні травматичні події, в період адаптації й у спілкуванні з близькими. Звертайтеся до фахівців!

Нині для військових та їхніх родин працює безкоштовна гаряча лінія 0 800 332 720 Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців щодня з 10:00 до 20:00 без вихідних. Кваліфіковані психологи-консультанти готові обговорити саме ваш стан, допомогти знайти рішення або просто стати тією людиною, хто вислухає і зрозуміє. Також спеціалісти надають консультації та супровід із соціальних питань. Наприклад, підкажуть до кого звертатися і як діяти у разі виникнення різних питань щодо несення служби (процедура оформлення відпустки, переведення, лікування тощо), зорієнтують, які пільги чи соцгарантії передбачені для родини військовослужбовця; нададуть інформацію, як діяти, якщо родич на фронті і з ним тривалий час немає зв’язку. Спілкування на телефонній лінії — конфіденційне, дзвінки — безплатні. Також консультацію та підтримку можна отримати в Telegram @pidtrymkainua.

Матеріал підготовлено Мариною Гребенюк, консультанткою телефонної лінії, ведучою груп підтримки, військовою психологинею, EMDR-терапевткою, діючою членкинею НПА.
Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.
Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023