Рекомендації: як почати розмову з вашим рідним військовим

June 16, 2023

Є чимало хибних уявлень про війну та певне «особливе ставлення» до військовослужбовців, які повертаються з «гарячих точок». Довкола цієї тематики існує чимало стереотипів. Водночас зараз ще більш актуальним стало запитання «Як спілкуватися з військовими, аби не нашкодити, не зробити боляче?». В цьому матеріалі зібрано короткі рекомендації, які можуть стати помічними під час розмови із військовослужбовцем.

Уникайте протиставлення себе своєму співрозмовнику «цивільний-військовий», усвідомте, що ви на одному рівні спілкування. Водночас, не варто демонструвати цього. Якщо це близька вам людина, то дайте знати, що ви зацікавлені почути про його думки, почуття та досвід. Скажіть про свою потребу відчувати спільність, турботу вашого рідного до себе і до дітей.

Використовуйте короткі та чіткі фрази, уникайте довгих плутаних фраз. Військовослужбовці звикли до чіткості формулювань.

Допоможіть вашому військовому висловити свої почуття словами, запитайте: «Ти злишся? Відчуваєш сум? Тривогу?», не сперечайтесь і не перебивайте. Повторіть те, що Ви почули, щоб впевнитися, що зрозуміли правильно, та ставте додаткові запитання, якщо вам потрібно знати більше.

Фото: Facebook сторінка Національної гвардії України

Розкажіть вашому чоловіку/дружині (сину/дочці/другу), що ви відчуваєте до нього. Вони можуть не розуміти, наскільки сильно вони для вас важливі, як ви їх любите. Відвідайте самі психолога або ж психотерапевта. Усі розмови з ними є конфіденційними та регулюються Етичним кодексом психолога і не вносяться до медичної історії військового.

Заохочуйте вашого/у військовий/у до спілкування з іншими ветеранами, наприклад, афганцями, які теж можуть розказати про власний досвід, відчуття, як вони пережили і справились. Поділіться своїм знанням про ПТСР, але не робіть спроб діагностувати симптоми і тим більше ставити діагноз у вашого військового. Це роблять спеціалісти за допомогою спеціальних тестових методик і вони теж не поспішають із встановленням діагнозу!

Будьте обережними з фізичними контактами — брати за руку, плече чи обіймати. Особистісний простір дуже важливий. Виняток, якщо це ваша близька людина. Якщо це доречно, краще уточнити, запитати дозволу, чи можна це зробити.

Варто уникати сильних звукових подразників. Крики або ж розмова в дуже гучних місцях теж може дратувати. Голосний звук – це індикатор небезпеки. Якщо ви мимоволі поставили співрозмовника в таку некомфортну ситуацію, вас теж будуть сприймати неприязно.

НЕ РОБІТЬ ЦЬОГО!

Не змушуйте вашого військового говорити. Можливо, він ніколи не буде почуватися зручно настільки, щоб розповісти вам про свій бойовий досвід. Краще спробуйте такі альтернативні способи, як розмови зі свідками цих подій.

Робіть це, не приховуючи від свого військового. Хіба що ви можете їм сказати: «Мені б хотілося дізнатись про твоє життя там, але якщо ти не готовий чи не хочеш розповідати, я приймаю твоє рішення. Дай мені знати, коли ти захочеш розказати».

Фото: Facebook сторінка Національної гвардії України

Увага! Ми могли би порадити не зупиняти і не тікати від теми, коли він говорить, але майте на увазі, що вам самим може бути важко і боляче слухати його (саме потреба вберегти вас від болю, співчуття може спонукати його замикатись у собі). Як бути в такій ситуації?

Як варіант, будьте чесними і щирими у співчутті. Можете сказати щось таке: «Я бачу, як важливо тобі говорити, мені це боляче чути. Я би все зробив/ла, щоб захистити тебе і себе від нього. І я радію, що нам вдалося це пережити».

Намагайтеся не давати оцінок: «Та я знаю, як тобі було весь час». Наприклад, не говоріть: «Те, що тобі довелося робити, це жахливо», «Гади, як вони могли, це несправедливо».

Не намагайтеся вказувати, що йому «треба» робити в наказовій формі, це принижує.

Не використовуйте кліше або усталені вирази: «Війна – це пекло» або «Якщо ти вже повернувся, можеш залишити все у минулому. Забудь». Замість цього краще скажіть йому, що ви турбуєтеся про нього, ви любите його і ви будете поряд стільки, скільки потрібно.

Фото: Facebook сторінка Національної гвардії України

Не давайте вашому рідному порад, попередньо не вислухавши його уважно.

Не поспішайте. Для повторного «знайомства» і відновлення комфортного відчуття поряд одне з одним необхідний певний час.

Запитайте, як ви можете допомогти, і регулярно про це запитуйте. Якщо вам відповідають, що допомога не потрібна – не ображайтесь! Прийміть, що так поки є.

Якщо, звісно, поведінка вашого рідного стає небезпечною і для нього, і для вас, тоді варто звернутися за допомогою до лікаря або до відповідного центру або служби!

Матеріал підготовлено командою Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців за матеріалами практичного посібника «МИ ПЕРЕЖИЛИ: ТЕХНІКИ ВІДНОВЛЕННЯ ДЛЯ СІМЕЙ, ВІЙСЬКОВИХ, ЦИВІЛЬНИХ ТА ДІТЕЙ» за науковою редакцією Галини Циганенко, к. психол. н., старшої наукової співробітниці лабораторії психології малих груп та міжгрупових відносин Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023