Досвід поранення та психологічний супровід військовослужбовців

November 11, 2023

Поранення ― одна із ймовірних ситуацій для військового, який перебуває в зоні бойових дій. Поранення для військовослужбовця може стати перешкодою, щоб повернутися на фронт, продовжити військову службу чи соціальну активність.  Це непростий виклик воїну.

Фізична та психологічна травматизація 

Військова психологиня Тетяна Смірнова зазначає, що поранення — це передусім стан повної, неповної або тимчасової втрати дієздатності, що може сприяти формуванню відчуття  безпомічності, болю, розпачу, гніву та інших непростих емоційних станів.  Важливою запорукою успішного подолання наслідків поранень є психологічна підтримка (від рідних) або допомога (від фахівців) на всіх етапах переживання цього стану. 

Поранення ― це вид втрати. Переживання цього стану проходить через етапи шоку, заперечення, гніву, депресії, прийняття і може тривати близько року і довше. По-перше, важливе сприятливе соціальне оточення та підтримка рідних. На лінії Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців ми часто стикаємося з такими проблемами, як спілкуватися, налагодити контакт з рідним військовослужбовцем, в тому числі і  після поранення. 

Передусім, рідним важливо не забувати: перед вами Воїн, ставитися з повагою до його стану, не перебільшувати страждань, не розпитувати подробиці, якщо сам не ділиться (це може бути травмуючий досвід і  людина може бути не готовою зараз це опрацьовувати, не мати сил на це зараз), не горювати більше за пораненого. Важливо проявляти тепло та чесність, не обіцяти швидких результатів чи занадто обнадіювати. Важливо бути поруч, обіцяти підтримку, опиратися на сили людини, а не на власні очікування чи страхи.  Зараз у медійному просторі є багато живих історій успішної реалізації воїнів після важких поранень. Це може певною мірою стати гарним підкріпленням видужання, але все індивідуально.

Варто спиратися на ресурси, на які вказує сама людина (комусь хочеться згадувати дружні моменти, свій байк або слухати музику чи аудіокниги). Важливо не підкріплювати стан обмеженості (не жаліти, не робити за людину те, що вона може самостійно, виражати надмірну турботу, доглядати, як за дитиною тощо), а повертати контроль, відповідальність, розвивати гнучкість та стійкість, так необхідні у наш час війни.

І звичайно, якщо сам родич у психологічно важкому стані, це не покращить стан пораненого, тому необхідно вчасно звернутися  за психологічною допомогою самому родичу. Така можливість забезпечується через діяльність нашої Служби.

У переживанні психологічного стану після поранення важливо:

  1. прийняти факт поранення і свою обмеженість (якщо це ампутація, фізичні вади), це важкий етап, адже після стадії шоку приходять емоції болю, гніву, страху, апатії, суму, розчарування, їх необхідно пережити, щоб осмислити (вони необхідні для дій у новій реальності)
  2. пережити біль, злість, образу (може бути багато). Тривалість цього етапу індивідуальна, але звертайте увагу, щоб це не було надто довго. Будуйте великі та маленькі плани, заохочуйте до дії, до повернення до звичного способу життя, відкривайте нові аспекти життя попри війну. 
  3. проблемою у людей з ампутаціями також можуть стати фантомні болі (подолати їх можливо за допомогою фахівця). Фантомні болі являють собою болючі нав'язливі відчуття у втраченій частині тіла, можуть перешкоджати одужанню.
  4. у турботі за пораненим важливо плекати його самостійність та силу, опиратися на його непростий, але унікальний досвід виживання, і будувати разом напрям на  розвиток можливостей, посилювати соціальну взаємодію.

Поранення - складний життєвий досвід. Якщо родич бачить лише фізичний чи психологічний наслідок, то  самого воїна може довго турбувати сама подія, після якої він вижив, а його побратим, ймовірно, ні. Ці внутрішні больові переживання - індикатор потреби у глибшій психологічній допомозі, вони можуть сприяти формуванню синдрому того, хто вижив, обезцінення власного життя і стану, потреби повернутися назад у будь-якому стані і навіть готовності загинути, щоб бути поруч з кращими, з тими, хто загинув. 

Якщо говорити про психологічну травму, це невидиме поранення війни, яке незавжди помітне ззовні. Ми можемо помітити зміни емоційного стану, поведінки, тілесних проявів, як індикаторів потреби у допомозі. Одне з головних завдань -  дати військовослужбовцю зрозуміти, що він тут у відносній безпеці (можливо, лише тимчасовій, на цей момент, в бліндажі, точці відведення), дати безпечний теплий дружній зв'язок, підтримку та провести щиру розмову.  Ці кроки може виконати побратим, друг, медик і вони складають першу психологічну допомогу, необхідність та актуальність якої зараз надзвичайно високі.

З досвіду роботи Служби ми помітили, що формулювання «безпечне» слід застосовувати обережно та іноді краще змінювати на «комфортне», «приємне», «надійне», щоб повторно не активізувати травматичну мережу постійного перебування військовослужбовця в умовах небезпеки.

У будь-якому випадку варто повертати контроль над ситуацією військовослужбовцю, хоча б за допомогою простих дихальних вправ, технік заземлення. Відчуття контролю власних дій та найближчої навколишньої обстановки дає ресурс для відновлення сил. Важливо повернути контроль шляхом надання вибору, альтернативи дій (можеш обговорити це з побратимом або з командиром, можеш чистити зброю чи перекласти набої тощо), простих фізичних вправ, необхідних в успішній реабілітації.

Важливо не драматизувати посттравматичний стан, адже гостра стресова реакція та психологічні наслідки у більшості випадків можуть проходити самостійно, проте якщо проблема поглиблюється, слід звертатися за кваліфікованою медичною чи психологічною допомогою.

На жаль, війна руйнує та забирає багато чого, але українські військові обороняють нас, захищають свої родини, звільняють окуповані території. Тож поміж чималої кількості негативу, який несе війна, нам дуже важливо пам’ятати і розуміти заради чого усе це.

Усвідомлення сенсу та мети нашої боротьби допомагає нам вистояти і подолати будь-які випробування. Українці свідомі того, що ми боремося та звільняємо свої території від ворога заради свободи нашого народу, незалежності нашої держави, безпеки наших рідних, заради вільного і кращого майбутнього наших дітей. Це мотивація кожного воїна та невичерпне джерело ресурсу, що допомагає вистояти та подолати будь-які випробування, щоб зрештою, перемогти. 

Матеріал підготовлено військовою психологинею Тетяною Смірновою для Служби психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців.

Цю публікацію створено за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» і не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023