«Я знайшла свій острівець підтримки»: про цінність спілкування з дружинами військовослужбовців у групах підтримки

January 27, 2023

Бути почутими, отримати підтримку та прийняття — це базові потреби кожної людини. Але, на жаль, не кожному з нас вдається знайти їх. Пошуки спілкування і розуміння — це ті запити, з якими найчастіше приходять у групи підтримки дружини та матері військовослужбовців. ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» від початку війни допомогла вже сотням таких жінок знайти місце, де їх почують, і людей, які їх зрозуміють. Які проблеми допомагає вирішити таке спілкування і чому воно настільки важливе? Про це розповіла Марічка, одна з учасниць груп підтримки для родин військовослужбовців. 

Марічка з чоловіком у шлюбі 10 років. Вони до останнього не вірили, що Росія розпочне повномасштабне вторгнення в Україну. Але 24 лютого мирне життя скінчилося, і вже за кілька днів чоловік Марічки пішов воювати, а сама вона разом із дітьми виїхала до Польщі.  

Ще у перші місяці я сподівалася, що повернуся. Багато наших українців  поверталися на початку, дуже важко було прижитися у чужій країні. Але потім я дізналася, що чоловіка відправляють після навчання на Схід. Це був великий шок: я сама в чужій країні з двома  дітьми, які постійно хворіють. Я не знала, що робити.
З часом ставало зрозуміліше, я знайшла свої методи, якими заспокоювала себе, щоб бути в ресурсі і для дітей, і для чоловіка. Трималася. І от якось у фейсбуці натрапила на сторінку ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України», дізналася про групи підтримки і зрозуміла, що мені це потрібно, тому що черпати ресурс вже не було звідки.

— Але Ви кажете, що вже знайшли, як собі допомогти. Це перестало працювати?

Ні, не перестало, просто в дуже гострі моменти я не справлялася. Потрібен був новий ресурс, нове джерело, яке додасть поштовху йти далі. Я хотіла  знайти спілкування, хотіла відчути, що мене чують і розуміють. Я фактично залишилася сама і не могла пояснити нікому, що у мене всередині відбувається. Було відчуття самотності, тому я шукала жінок, які відчувають такий же біль і зрозуміють мене.

— Дружини військових часто говорять про те, що їм бракує моральної підтримки. Буває, що немає кому поплакатися чи попросити про допомогу. Ви знайшли у групі те, що шукали?

Я зараз говорю про це, і у мене мурашки біжать по шкірі. Наша група почала зустрічатися у вересні, а ми до сьогодні контактуємо і підтримуємо одна одну. Звісно, не вся група. Але кілька жінок так міцно взялися за руки! Ми тримаємо одна одну, підтримуємо, розділяємо чи то сум, чи то радість. Ми навчилися чаювати і кавувати на відстані. Одна з жінок запропонувала таку традицію - і це просто неймовірне відчуття. Ми скидаємо одна одній фото кави чи чаю, ділимося, що готували на обід, що відчуваємо зараз. До сьогоднішнього дня ми спілкуємося. Дякую організаторам. Ці зустрічі були недаремними.

— Схоже, що Ви стали подругами. 

Так, ми дуже багато знаємо одна про одну! Знаємо уподобання, знаємо про сім’ї, ми обмінюємося фотографіями. Надсилаємо одна одній маленькі подаруночки, робимо приємності, щоб підтримати. Бо я знаю, як їм важко, а вони знають, як мені важко. І ми допомагаємо одна одній. Мені здається, що нас об'єднує відкритість і бажання спілкуватися. Ми різні - різного віку,  різного становища, але щодня списуємося. І коли комусь із нас тривожно, ми збираємося докупи і допомагаємо. У такі важкі моменти хочеться виговоритися і почути слова підтримки. Розумієте, я знайшла той острівець, до якого можу доплисти і відпочити, розслабитися. Навіть мама із сестрою не чують і не розуміють мене, а тут ось так вийшло. До війни у мене чоловік був відрадою і підтримкою. А зараз я не можу йому поплакатися, бо йому і так несолодко. Я стараюсь тримати себе в руках, але ці тривоги повинні знайти якийсь вихід. 

— Ваше спілкування у групі, окрім нових друзів, додало Вам суто практичних знань?

Я взяла собі кілька дієвих інструментів. Нормалізувати свій стан чудово допомагають дихальні вправи - це потрапляння просто «в яблучко». Коли починається страх, паніка, я роблю дихальні вправи. Ділюся ними з близькими, їм також часом потрібно. Досить багато було від психологів порад, вправ, які я взяла з собою, озброїлась ними і зараз використовую. Може, не завжди активно, але маю їх у кишеньці і за потреби витягаю. 

— Марічко, Ви щира людина, це відчувається з розмови. Але наскільки Вам було легко відкритися іншим жінкам і слухати їхні одкровення? 

Я дуже боялася на початку осуду, бо часто чула від знайомих: «Ти виїхала зі спокійних територій. Як ти змогла? Ти ж не з Харкова і не з Херсона». Дуже страшно було, що мене і тут будуть засуджувати. Але коли я почала відкриватися, розповідати свою історію, я не почула жодного «кривого» слова. Навпаки, отримала підтримку. Я чула дівчат, у яких зовсім інші історії, але жодним чином ніхто не виявляв ворожості. Я зрозуміла, що можу їм відкритися,  і вже потім спілкування пішло легше. У нас така сформувалася група, у якій ми не засуджуємо і не силуємо нікого ні до  чого. 

— А як це вплинуло на Ваше спілкування з чоловіком? Наскільки такий досвід допомагає Вам підтримувати його?

Дуже допомагає. Він бачить, що я в хорошому настрої. Різниця відчутна. Порівняти мене з тією плаксою, яка на початку скаржилася і просилася додому, неможливо.  Зараз він бачить мій бойовий настрій і постійно питає, що зі мною зробили (сміється - ред.) Я й сама себе відчуваю іншою людиною. Останнім часом почала більше про себе піклуватися. До того на першому місці завжди були діти, чоловік, а зараз і про себе думаю. Я працюю, можу себе реалізовувати, можу заробляти і ділитися своєю енергією. Це безцінно для мене. 

Спілкувалася Ольга Бабчук

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023