«У них очі такі ж, як у мене», — Оксана Сидоренко про свою участь у групі підтримки дружин військовослужбовців

February 21, 2019

Війна поставила перед нами багато нових викликів.

Більшість із нас досі не мали досвіду їхнього подолання. У цій ситуації дуже важливо знайти тих, з ким можна розділити свою тривогу, біль чи страх і спільно шукати способів виходу із проблеми. 

Саме для цього громадська організація «Громадський рух «Жіноча Сила України» регулярно проводить групи підтримки для дружин та матерів військовослужбовців. Про те, чим корисні такі зустрічі, журналістка Ольга Бабчук поговорила з учасницею однієї з груп підтримки Оксаною Сидоренко.

Ця історія досить типова, як на наш час. 24 лютого у пошуках безпечного місця чоловік вивіз Оксану з дочкою з Києва до родичів у Бородянку. Звідти родині вдалося виїхати на захід України. Там чоловік вирішив піти у військо і захищати країну.

Це було його особисте рішення. На п’ятий день війни мій чоловік став військовим. Він архітектор, не мав навіть досвіду служби в армії. Просто прийшов і поставив мене перед фактом. Для мене це ознака його віри в мене. Думаю, що за сильним чоловіком стоїть сильна жінка. Чоловік вірив, що я зможу облаштувати наше з дочкою життя і у мене все вийде. 

- Все вийшло? Як ви справились?

Ми опинились у Польщі.  Десь за два тижні я знайшла роботу.  Ми видавали на залізничному вокзалі телефонні картки нашим біженцям. Це тривало майже 3 місяці.  То була така виснажлива  психологічна допомога. Бо йшлося не тільки про зв’язок чи про те, як вставити картку. Ми розповідали, що робити далі, куди звертатися. І слухали  ці всі страшні історії, пропускали їх просто через себе.
Я була до цього взагалі не підготовлена. Це було дуже важко, ми плакали, витирали сльози і йшли спілкуватись далі. Там я навчилась обіймати чужих людей буквально за п’ять  хвилин знайомства. 

- Напевно, дуже важко було?

Дуже. Через два місяці я усвідомила, що мій ресурс закінчується. Знайшла психолога в Україні, поспілкувалася з ним. Стало трохи легше. Знаєте, коли я зрозуміла, що живу? Я відчула, як крокую. Просто банально відчула фізично, як я це роблю ногами. Довгий час не помічала цього. Пересувалася і взагалі  не помічала землю під ногами. Так я почала оживати. 

- Чому ви вирішили приєднатися до групи підтримки? Що у цій ідеї привабило? Адже ви вже отримували допомогу психолога.

Я шукала своє коло, однозначно. Шукала людей, які розуміють, які переживають такі ж проблеми і питання, яких хвилює те, що й мене. Знаєте, у них очі такі ж, як у мене, бо вони переживають те ж саме. Там така атмосфера складається завдяки дівчатам, які проводять ці групи, що не потрібно бути дуже знайомими. Це одні й ті самі проблеми, які люди також бачать, переживають і знаходять якимось чином вихід із ситуації. У моєму оточенні  серед моїх друзів немає дівчат, з якими я можу поспілкуватись, які мають такий же досвід. Я починала стикатися з деякими труднощами у спілкуванні серед друзів. У них  відбувалися зовсім інші події. А я розуміла, що в мене зовсім інше життя. 

- Ви зі своєю історією почувались невидимою для них?

Це була більше зацікавленість. У якийсь момент я відчула, що перетворююсь на радіоприймач, який розповідає свіжі новини.  До мене звертаються більше не з підтримкою, а щоб дізнатись, як я це переживаю. Мені це було не дуже зручно. 
Коли у Києві ситуація  трохи налагодилась, коли чоловіки багатьох подружок повернулися разом з ними, то я озирнулась і побачила, що у людей зовсім інше життя. А моє життя  продовжується  по-іншому. У мене виявилося дві проблеми. Одна загальна, спільна з  усією країною. Але ще є особиста проблема як дружини військового, яка чекає звістки і живе від повідомлення до повідомлення. Слово “дзвінок” я взагалі не кажу, бо майже не буває, щоб чоловік зателефонував. Це важко.

- І як вам допомогла група підтримки?  Вдалося отримати те, на що сподівалися?

Мені пощастило отримати навіть більше, ніж я розраховувала. Бо я знайшла себе, знайшла, що саме мене бентежить. Деякі проблеми побачила з іншого боку і зрозуміла, як з ними впоратись. Програма була так грамотно розрахована, що часу виявилося достатньо. Багато питань зачепили, обговорили і навчились себе  підтримувати. В деяких питаннях взагалі я і не здогадалася б, що так можна собі допомогти. Уявляєте, я навіть зрозуміла, що можна і треба нагадувати чоловікові про мої потреби (сміється - ред.) Тобто,  є ти у важких умовах, але ж і я є! Це було взагалі прозріння і для нього, і для мене. Нас же цьому не вчили, ми не маємо такого досвіду.

- Оксано, мене зачепила ця фраза. Війна відкрила багато прогалин. Ми справді не вміємо спілкуватися з родинами військових, не вміємо просити про допомогу.

Так, а війна затягується і нам потрібно з цим жити. А ось як із цим жити - до цього нас життя не готувало. Та й підтримка чоловіків дуже важлива. Наша підтримка. Якщо я не буду зібрана і не зможу собі ладу дати, то як я зможу підтримувати чоловіка, який у ще важчих умовах знаходиться? Ми з дівчатами у групі обговорювали ці питання. 
Головний висновок, який я зробила після наших зустрічей - це віра. Якщо в релігії  віра підкріплюється молитвами, то віра в перемогу  підкріплюється діями. Від кожного з нас - не тільки від наших чоловіків -  залежить те, як це буде продовжуватись далі. І віра в діях зараз полягає у таких маленьких  кроках. Треба не опускати руки - це основне, і тримати себе , безперечно. Тому я вважаю, що взагалі не соромно просити про допомогу. І це дуже добре, що така можливість є.

Групи підтримки проводяться в рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їх зміст є виключною відповідальністю ГО «Жіноча Сила» і не обов`язково відображає позицію Європейського Союзу.

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023