«Ще в 2014-му наша громадська організація визначила для себе, як зробити свій внесок у перемогу України», - Наталія Умеренкова в ефірі радіо Київ FM

February 11, 2023
Підтримка сімей військовослужбовців є одним із важливих із напрямків захисту держави. Для додаткової допомоги захисникам та їхнім рідним у березні 2022 року на запит Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ силами громадської організації «Громадський рух «Жіноча Сила України» було створено волонтерський проєкт «Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців».
Як працює громадська організація та Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців?
Чому важливо підтримувати військових та їхніх рідних?
У який спосіб можна підтримати захисників та їхні родини?
Як відбувається співпраця громадської організації «Громадський рух «Жіноча Сила України» з військовими структурами?
Що таке система підтримки військових та членів їхніх сімей та як можна імплементувати міжнародний досвід такої роботи в українській армії?
Про все це детальніше в програмі «Третій сектор», в ефірі радіо Київ FM, розповіла кандидатка психологічних наук, психологиня, директорка громадської організації «Громадський рух «Жіноча Сила України» Наталія Умеренкова.

— Ваша організація заснована ще в 2014 році, тобто тоді, коли почалася війна в Україні. Вона працює уже 8 років. Скажіть, будь ласка, чим ви займалися упродовж цього часу, і як змінилася діяльність організації з 24 лютого?

— Громадська організація «Громадський рух “Жіноча сила України” створювалася з думкою про членів сімей військовослужбовців. У 2014 році після Революції Гідності, після Майдану багато наших друзів, знайомих, близьких пішли добровольцями до війська, щоб захищати Україну. Вже тоді під час антитерористичної операції (АТО) ми побачили, що підтримки потребують військові, які найперше опираються на свою родину. Власне, заради цих людей військові і стали на захист батьківщини: щоб захистити свою родину, щоб бути впевненими, що вони зробили усе можливе для того, щоб їхні рідні були в безпеці. З іншого боку, ми бачили, в яких емоційних станах перебувають члени родин військовослужбовців. Тоді, в 2014 році, сотні тисяч українських родин (цивільних) раптово для себе стали сім'ями військовослужбовців. Чимало військових насправді не були готовими до тих викликів, а члени родини тим паче. І вже тоді наша громадська організація визначила для себе, як ми можемо допомогти Україні, як ми можемо зробити свій внесок в перемогу нашої держави. Ми сфокусувалися на підтримці сімей військовослужбовців. Це була психологічна допомога та консультації із різних соціальних питань. Трошки згодом, в 2015 році, на ми уже почали співпрацювати з Національною гвардією України, ще трохи згодом розпочалася наша співпраця зі Збройними Силами України та військовим духовенством. Тоді у співпраці з військовими структурами, на базі військових частин ми, наприклад, проводили групи підтримки, а також успів праці з ТЦК та СП, на базі ТЦК та СП, ми також проводили групи підтримки для членів сім'ї військовослужбовця. До лютого 2022 року ми маємо досвід проведення таких заходів в 15 областях України, наша робота була зосереджена на тому, щоб той досвід, який ми маємо, а також закордонний досвід, щоб ця вся комплексна робота реалізовувалася у створення загальної багатокомпонентної системи підтримки сімей військовослужбовців. Адже, наприклад, така робота передбачена в країнах, які є членами НАТО. І така робота, підтримка сімей військовослужбовців, є системною та всеохоплюючою на різних рівнях і на різних напрямках. І тому ми обрали для себе такий напрям і такий шлях допомоги українській армії: через надання психологічної підтримки та інформування з різних соціальних питань.

З досвіду інших країн можна побачити, що там надають підтримку не лише військовим, а й членам їхніх сімей, наприклад, дружинам та дітям. Це навіть можна побачити в деяких фільмах і серіалах, зокрема, американських, де розповідається наприклад, про відкриті групи для членів сімей військовослужбовців, котрі організовуються як з боку держави, так і з боку різних міжнародних та громадських організацій. Звичайно, в Сполучених Штатах Америки уже чималий досвід і розуміння того, наскільки важливо підтримувати не тільки військових та їхніх рідних. В Україні поки що немає такого досвіду на державному рівні.

— Мені сподобалася ваша цитата, де ви сказали, що в армії США є посадова особа, яка на рівні батальйону відповідає тільки за роботу із сім'ями військовослужбовців. Наскільки це реально вже в Україні? Чи воно вже втілено, чи ми ще йдемо до цього моменту?

— Дійсно, ми в цьому напрямку вивчали досвід Канади, США та британських колег, а також досвід країн Балтії. Ми порівнювали, що у нас вже є, і що з того, що є в них, може ще підійти нам, адже досвід України є унікальним. Ми не можемо просто взяти чийсь досвід та ідентично перейняти, а з 2022-го року тим паче. Все потрібно аналізувати та адаптувати. В2020-2021 роках ми ділилися своїми дослідженнями та спостереженнями з Головним управлінням морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. Навіть було реалізовано пілотний проєкт для вивчення можливостей реалізації схожої системи підтримки сімей військовослужбовців, те, що називається система готовності сімей військовослужбовців. Тобто готовності до викликів військової служби. Адже ці виклики можуть бути різними. Тоді на базі трьох бригад фахівцями Збройних Сил України було проведено таке пілотне дослідження, у ході якого було вивчено, які є потреби у військових та членів їхніх сімей, в яких випадках можна допомогти, надати підтримку і яку саме. Тобто, можна сказати, що рух в цьому напрямку йде. Водночас стверджувати, що ось зараз ми вже готові, щоб  в кожному батальйоні була людина, яка буде відповідати саме за цю роботу і буде це забезпечувати, я не готова сказати, алея бачу, що цей рух є. Наша громадська організація також до цього долучається. Ми зараз тісно співпрацюємо зі Збройними Силами України, з Національною гвардією України, з колегами, які забезпечують роботу з членами сімей військовослужбовців. Ми намагаємося допомогти нашим колегам, які працюють у військових структурах в цьому напрямку настільки, наскільки ми можемо це зробити. Ми шукаємо спільно можливості, як зараз реагувати на нагальні питання, а також працюємо над тим, що можна зробити для формування такої системи, яка би вже завтра могла працювати і допомагала вирішувати всі питання, виклики, які постають перед членами сімей військовослужбовця, адже таких сімей дуже багато. Як сказав міністр оборони, більше мільйона українців захищають сьогодні країну. Помножте цю кількість на десять. Це, умовно кажучи, і буде родина кожного військового. Таким чином можна приблизно порахувати скільки людей має охоплювати система підтримки: не лише військового, але і його найближчого оточення. Відповідно, вже сьогодні щось треба робити, щоб ті, хто вже завтра стане до лав армії, мали таку всебічну підтримку.

— Чи допомагає така підтримка досвідчених дружин ветеранів, які може долучаються і до вашої організації, щоб вони поділилися своїм досвідом і, можливо, в такий спосіб допомагали іншим подолати тривоги?

— Варто розуміти, що є діючі військовослужбовці і ветерани, які повернулися з війни. В країнах, які я згадувала, є програми і політики окремо для ветеранів і окремо для діючих військовослужбовців. Ці програми і політики трошки відмінні. Безумовно, підтримка на рівні громад, надання медичної допомоги має відбуватися однаково якісно для обох категорій, але сама система підтримки має бути трішки різною. Адже, наприклад, коли військовий служить, важливо, щоб він мав можливість отримати підтримку на рівні військової частини, а далі також співпраця з органами місцевого самоврядування, можливості дружин до самоорганізації та підтримка з боку громадських організацій. Те, що ми бачимо сьогодні, наприклад, коли ми вже (із травня 2022-го року по сьогодні ) провели приблизно97 зустрічей для дружин і матерів військовослужбовців у групах підтримки. Ми бачимо, наскільки це є важливим і цінним. Тобто, це не дружини ветеранів, а це дружини діючих військовослужбовців. Кожна з них переживає свій досвід, і коли вони діляться, як можна пережити певні виклики, різні обставини, наприклад, очікування чоловіка, або коли з ним немає зв’язку декілька діб, той, хто має такий досвід, хто пережив такі події, вже може підтримати іншу людину. І жінкам, які відвідали наші групи підтримки, ми дякуємо їм за довіру. Це якраз приклад того, в який спосіб можна обмінюватися досвідом і в такий спосіб підтримувати одне одного. Тобто це не психологічна підтримка в класичному форматі, коли людина приходить до фахівця з певним запитом. Групова підтримка це і можливість отримати нові знайомства, знайти нових друзів, тому що, як розповідали самі учасниці, багато хто з них втратив своє соціальне коло взаємодії, поруч біля них немає тих, у кого в родині є військовослужбовці. Часто оточення просто не розуміє рідних військового, такі люди почуваються в ізоляції.

— Чи бувають випадки, коли до вас звертаються цілими родинами?

— Рідко бувають ситуації, коли, наприклад, зверталися, телефонували імама, і дружина, і сам військовий. Переважно дзвінки бувають із запитом або стосовно себе, стосовно спілкування і відносин в родині, з партнером, або питання щодо спілкування з дітьми. Діти ж також переживають, коли тато на фронті. Діти в різному віці можуть по-різному це сприймати і переживати. Мама не завжди може знати, що ще вона може зробити, щоб підтримати дитину краще.

— Хочу запитати, як змінилася діяльність вашої громадської організації із травня 2022-го року? Що такого відбулося в цей час в діяльності вашої організації?

— На запит Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗСУ ми створили гарячу лінію, залучили колег-психологів, працювали на власних ресурсах та шукали можливості, як це можна далі забезпечити, адже волонтерські можливості не є безмежними. І в травні ми подалися на проєкт «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Ми виграли грант і змогли повноцінно забезпечити роботу команди. Ми вдосконалили сайт рidtrymka.in.ua,де жінки могли реєструватися на групи підтримки. Там є різні корисні поради на різні моменти (як підтримувати чоловіка, сина, як взаємодіяти з дітьми), також є інформація щодо соціальних питань, з якими до нас часто звертаються. Завдяки проєкту ми змогли зробити чат, на який можна звернутися через сайт. Також завдяки цій підтримці ми змогли забезпечити роботу кол-центру, тому на гарячій лінії ми можемо одночасно приймати декілька дзвінків. Навіть якщо людина не змогла додзвонитися, ми бачимо цей дзвінок (в програмному форматі) і консультант передзвонює як тільки є така можливість найближчим часом. Якщо треба щось уточнити, ми цю інформацію уточнюємо у юристів чи у колег з державних чи силових структур, і потім можемо надати консультації з питань про несення військовим служби, або питання лікування, відпустки чи моменти, про які мама або дружина військового не знають. Вони можуть не знати, що робити в певній ситуації. Це часто призводить до більшого стресу, ніж будь-що.

— У нас є слухачі, які не мають доступу до інтернету, я би Вас просив назвати гарячу лінію, якщо вони зараз чують і їм потрібна така психологічна допомога. Коли член родини військовослужбовець, куди можна зателефонувати.

— Це безкоштовні дзвінки з усіх мобільних операторів на території України, 0 800 332 720. Ми працюємо щодня без вихідних з 10.00 до 20.00.

— Хотів запитати про Вашу команду. Наскільки вона велика, чи вистачає людей, чи бувають волонтери?

— У нас волонтерський проєкт. Навіть ті, хто працює, це волонтери. Більшість з них – це психологи. Є ще менеджерська частина команди та комунікаційники. Адже, якщо про нас не знати, то і дізнатися про цю підтримку та отримати її неможливо. Наприклад, завдяки Вам, про нас зараз теж хтось чує. Можливо хтось давно шукав таку допомогу, і завдяки цьому ефіру зможе зателефонувати та уточнити для себе щось. Це теж частина інформаційної роботи комунакаційної частини нашої команди. Загалом зараз команда це 40 осіб: є відділ, який займається групами підтримки (ведучі груп підтримки, адміністратори), є консультанти телефонної лінії, менеджерська команда і комунікаційна команда (ті, хто пише інформаційні матеріали, розробляє листівки для ТЦК та СП, ті хто працює для взаємодії із зовнішнім простором). Власне, за період грантового проєкту нам вдалося вибудувати процеси, забезпечити цю роботу, наростити такі потужності команди.

— А Ви координуєте чи так само в команді і іноді допомагаєте?

— Я координую проєкт, але у мене позиція, як кажуть, граючого тренера, тому що так чи інакше є потреба розуміти, які є звернення, як вони змінюються, де що треба вдосконалити. Ми розуміємо динаміку змін в запитах, і тоді можемо краще проводити навчальні заходи для психологів-консультантів телефонної лінії, підготовлювати потрібні матеріали, завдяки якими можна надавати підтримку із соціальних питань, психологічну підтримку. У нас є такі процеси, як дебрифінги, коли ми в команді один одного навчаємо і допомагаємо. Це і залучення фахівців на супервізії, це коли є можливість залучити спеціаліста зовні, який буде підтримувати спеціалістів нашої команди, які допомагають на лінії. Це обов’язкові процеси, які також потребують уваги.

— У вас ще відбувається навчання інших колег? Я бачив у вас один із напрямків діяльності – розробка і проведення навчальних і просвітницьких матеріалів та заходів психологічного спрямування. Це все відбувається з певними батальйонами чи як?

— У нас є аналітика звернень на нашу телефонну лінію. І ми розуміємо, що є якісь нагальні питання, бо з таких питань звертаються найчастіше. Тому, наприклад, ми розробили листівки, які ми назвали «Родинам мобілізованих військових». В них ми вклали інформацію, яку ми бачимо нагальною. Зокрема, які дані потрібно зібрати, щоб були в членів родини військового, до кого, хто і з яких питань може звертатися. Наприклад, стосовно відпустки може звернутися тільки військовий, а багато членів родин думають, що вони це можуть вирішити своїми силами. Однак, поки військовий не напише рапорт(там буде згода чи відмова), нічого не відбудеться. Оскільки багато хто вперше стикається зі службою, вони можуть не знати цієї інформації. Тому в такій листівці ми зазначили ці моменти, а також: як комунікувати, якщо немає зв’язку із військовим, які кроки треба зробити. Це така довідкова  й просвітницька інформація. За дорученням Генштабу ця інформація (листівки) пройшла в усі територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП). Якусь частину листівок надрукували і меценати (більше 15 тисяч примірників), ще певну кількість листівок забезпечили на місцях безпосередньо спеціалісти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Ми в нашій роботі спираємося на реальність(нормативні документи, специфіку, як функціонує військова структура), іноді людям з цивільного сектору здається, що можна кудись зателефонувати і це питання вирішиться. В армії це не працює, в армії є ієрархія. Ми працюємо, щоб чимало таких моментів стали більш зрозумілими для членів родин військовослужбовців. Тоді зникає момент, що «я нічого не можу зробити». Насправді можна зробити, але треба знати, що робити, як робити, як комунікувати, до кого звертатися і в який спосіб. Тоді приходить відчуття, що ти можеш нащось вплинути настільки, наскільки це можливо в тій чи іншій ситуації.

Ми дуже часто чуємо дзвінки з відчаєм: «Допоможіть, бо я вже не знаю, що робити». Тоді ми розуміємо, які питання поставити, що запитати, щоб зрозуміти ситуацію краще. Ми не запитуємо імен/прізвищ, якихось орієнтирів, усе це завжди конфіденційно. Далі ми можемо зрозуміти, як людину проконсультувати, яку інформацію їй надати, що вона може зробити в тій чи іншій ситуації. Велика кількість, більшість питань стають зрозумілими, і стають можливими кроки, які робить людина. Якби у нас була система підтримки сімей військовослужбовців, це була би в тому числі просвітницька робота, інформаційна робота, де члени родин на кожному етапі служби чоловіка чи сина, як тільки він приходить в армію, відправляється на навчання чи в зону бойових дій, перебуває там чи повертається, мали б знати виклики, з якими вони можуть зіштовхнутися, що їм треба знати, до кого з яких питань вони можуть звернутися. До кого вони можуть звернутися за психологічною підтримкою, якщо вона буде їм потрібна, бо вона не всім потрібна. Однак, коли ти знаєш, до кого ти можеш звернутися – тобі легше. І коли є моменти, які ти знаєш, як вирішити– тобі легше, бо ти розумієш як діяти.

— Хочу попросити Вас розіграти одну ситуацію. Син моєї хорошої знайомої служить у ЗСУ, але у неї є постійне переживання, що він на декілька днів або і тижнів зникає зі зв’язку. Вона і його дружина тримаються, але все одно проявляється певна нервовість, тому що вона кожного дня ходить з телефоном і чекає, що подзвонить син і скаже: «Алло, мама, все нормально». Якщо така жінка телефонує до вас, як відбувається допомога?

— Є багато деталей, про які запитуватиме консультант. Як мінімум, чи давно контактували рідні із військовим. Наприклад, вони кажуть, що немає 5 днів зв’язку. Тоді можна уточнити: чи попереджали Вас, через скільки днів буде зв'язок? Якщо ми розуміємо, що попереджали, і ще цей час не минув, то ми розуміємо, що людині треба допомогти фактично протриматися ці 5днів, дочекатися того часу, коли військовий може зателефонувати. Тоді ми дивимося на те, що допомагає людині взагалі в її житті триматися, адже якщо вона телефонує зараз до нас, і це вже не перша ситуація, тому що військовий виконує якісь задачі, то, очевидно, у жінки є вже здатність проживати цей період. Є речі, які їй допомагають. Іноді, коли людина навіть просто проговорить по телефону про свої переживання, може поплакати, їй уже стає легше. Так працює наша психофізіологія. Ми проявляємо емоції назовні, стає трошки легше. Іноді консультант може запропонувати спільно зробити якісь вправи. Людина зможе по телефону дати зворотній зв'язок, як вона себе почуває. Зазвичай стає трошки легше і вправи людина може виконувати самостійно і підтримувати себе оці 5днів. Тут потрібно нам, як спеціалістам, і всім, хто хоче підтримати таку людину, мати на увазі, що на 100% легше не стане, поки не почуєш рідний голос. Не треба сподіватись, що ти ощасливиш людину, вона після твого дзвінка стане окриленою і всі питання знімуться. Вони знімуться, коли буде дзвінок і буде рідний голос. Але потрібен час, і якщо самостійно вже впоратися важко, то можна звернутися за підтримкою.

Отримайте підтримку
Телефонуйте щодня з 10:00 до 20.00.
Для дзвінків в Україні: 0800332720
Для зв’язку з Польщі: +48226022512
Усі дзвінки безкоштовні*
*з метою вдосконалення роботи із забезпечення розгляду звернень фізичних осіб на Телефонну лінію Служби психосоціальної підтримки військовослужбовців та членів їх сімей та вивчення проблемних питань, звернення можуть фіксуватись за допомогою документування мовленнєвої інформації
ГРУПИ ПІДТРИМКИ
Служба психосоціальної підтримки сімей військовослужбовців
© 2023