Кожен, хто хоч раз літав у літаку, має пам’ятати передпольотний іструктаж від стюардес. Серед інших правил поведінки у критичних ситуаціях там є одне, яке можна застосувати і на землі — це так зване «Правило кисневої маски», коли у ситуації загрози життю спершу ми маємо допомогти собі, а потім надавати допомогу іншим.
Я згадала про це правило, коли познайомилася із Юлією, учасницею групи підтримки для дружин військовослужбовців, які регулярно проводить ГО «Жіночої Сили».
Чоловік Юлії військовий. У 2014-15 роках був учасником АТО, потім закінчив військове училище і став офіцером. У перший день повномасштабного вторгнення росії він пішов у військкомат і вже з 25 лютого служить у бойовій частині.
А Юлія психолог за фахом. Вона веде консультації, допомагає людям долати складні життєві ситуації і вміє рятувати інших.
Мене зацікавило, чому людина з фаховою психологічною освітою вирішила приєднатися до групи психологічної допомоги як учасниця.
Я туди зверталася не як психолог, а як дружина військовослужбовця. Те, що я психолог, не виключає того, що я людина зі своїми труднощами, зі своїми емоціями, з тим що мені буває погано. Незручно друзів напружувати увесь час, щоб розказувати, що тобі складно, ти сумуєш, не справляєшся з якимись емоціями, переживаннями. В якийсь момент я вирішила, що мені треба піти на таку групу, щоби побути серед людей зі схожими історіями.
Знаєте, я ж людина з досвідом (сміється - ред.). Чим наша група класна була — у нас було декілька людей з досвідом попередньої війни, АТО, і були молоді дівчата, які 8 років тому були ще у підлітковому віці. Вони говорили про те, що для них є цінним наш досвід, як ми тоді справились. І важливо те, що з цим, в принципі, можна справлятися.
Я отримала спільноту. Я отримала плече друга, отримала простір, у якому можна було проплакатись і поговорити про те, з чим я не справляюсь. Чи був у мене острах? Ні, остраху у мене не було. Я знаю, що групова динаміка залежить від ведучих. Мені порадили організацію (громадська організація «Громадський рух «Жіноча Сила України» - ред.), сказали, що колеги, які там працюють, усі класні, фахові. Тому я йшла з довірою до людей, які проводять ці групи.
Я тільки двома руками «за» цю ідею. Я вважаю, що у нас якось дуже мало про це говорять. Переважно акцент робиться на роботу з військовими. Ми багато чуємо про те, що ледь не у кожного буде ПТСР і з ними треба буде працювати. Насправді ж це не відповідає реальності.
Я вважаю, що акцент треба робити на роботу з родинами. Я сама це пройшла у 14-15 році. Пам’ятаю, як мене тоді накривало. Певне, весь час, що чоловік був у АТО, я була просто заморожена. Я навіть зараз погано можу пригадати, що в той період зі мною було. І деякі речі я усвідомила аж через кілька років. Усвідомила, що тоді відбувалося і як досвід чоловіка у воєнних діях вплинув на нашу родину.
Напевно, найперше — це психологічна освіта і розуміння того, що те, що з тобою відбувається, це нормально. І ті труднощі, які можуть виникати у стосунках, це так само нормально. Ви ж знаєте, таке може з’являтися відчуття певного віддалення одне від одного. А насправді це не так. Зараз чоловік виконує одні задачі, а у жінки — інші задачі. І це дуже важливо — розуміти, що він не віддаляється від тебе, щоб не виносити йому мозок і себе не роз’їдати.
І ще момент тривоги. Як справлятися з власною тривогою, як говорити про свої потреби. Як пояснити і сказати про свої потреби емоційні.
Я зараз інколи читаю жіночі пабліки і бачу, як накручується емоційна спіраль. І я розумію, що часто це від того, що жінка дуже сильно тривожиться за свою близьку людину, а сказати про це прямо, сказати про це словами простими і зрозумілими, вона не знає як.
Я думаю, що впливають. Я бачила інших дівчат, чула, що вони говорили у процесі цієї групи. І дуже цінно, що ми ділилися одна з одною тим, як кожна з нас свої певні труднощі долає. Розумієте, коли ти навіть якісь такі речі проговориш, легшає. Наприклад, у мене чоловік любить чорний гумор. І коли він жартує, мені завжди так боляче стає! І я поділилася цим. І тоді з’ясувалося, що фактично усі чоловіки зараз так жартують. Я розумію, що таким чином вони швидше за все знімають напругу. Але знаєте, коли ми у групі про це поговорили, то якось і ставлення до цього змінилося. Інші жінки також розказали, що вони у таких випадках роблять. І мені легше стало.
До речі, з деякими дівчатами ми навіть потоваришували і зараз уже після групи спілкуємось.
Я знайшла коло підтримки.
Я думаю, що його варто повторювати періодично. Але є важливий момент. ГО «Жіноча Сила» для кожної групи підтримки створює свою окрему групу в мережі. Тобто за потреби ти можеш спілкуватися з тими дівчатами, з якими ти була на групі. Тому це вже від людини залежить, що вона буде брати і як вона буде брати. А підтримка є, вона залишається.
Групи підтримки проводяться в рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Їх зміст є виключною відповідальністю ГО «Жіноча Сила» і не обов`язково відображає позицію Європейського Союзу.
