Хоча захист та оборона України тривають, проте питання адаптації захисників та захисниць після повернення з війни — на часі. З якими проблемами стикаються дружини та матері військовослужбовців, поки вони перебувають на відстані із рідними? Які виклики після повернення зі служби? Які ризики рідних втратити зв’язок після повернення захисника/захисниці з війни? Про все це, а також про роботу проєкту «Служба психосоціальної підтримки родин військовослужбовців» розповіла кандидатка психологічних наук, психологиня, керівниця проєкту та ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України» Наталія Умеренкова.

Як і дорослі, діти зазнають впливу травматичних подій. На жаль, діти військовослужбовців переживають подвійний стрес, що пов'язаний безпосередньо з великою війною, а також страх і біль від розлуки з мамою/татом. Як зрозуміти, що дитина військовослужбовця у затяжному стресі? Чи приховувати від дитини, що тато/мама поранений(-а)? Як повернути дитині почуття безпеки? Рекомендаціями поділилася Анастасія Голота, — кандидатка психологічних наук, дитяча психологиня для батьків, ведуча груп підтримки дружин військовослужбовців ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України».

Марія з чоловіком у шлюбі 10 років. Вони до останнього не вірили, що Росія розпочне повномасштабне вторгнення в Україну. Але 24 лютого мирне життя скінчилося, і вже за кілька днів чоловік Марії пішов воювати, а сама вона разом із дітьми виїхала до Польщі. Часом жінці вже було важко справлятися із власними переживаннями. Як каже сама жінка, потрібен був новий ресурс, нове джерело, яке додасть поштовху йти далі. Марія каже, що фактично залишилася сама і не могла пояснити нікому, що у неї всередині відбувається. Жінка шукала місце, де могла би спілкуватися з такими як вона, хотіла відчути, що її чують і розуміють. Марія шукала жінок, які відчувають такий же біль і зрозуміють мене.

Дружини і мами військовослужбовців весь цей час шукають сили не лише тримати свій емоційний стан, але й підтримувати морально своїх найрідніших. У пошуках внутрішнього ресурсу та самодопомоги багато з них приходять у групи підтримки, які організовує ГО «Громадський рух «Жіноча Сила України». Ці онлайн-зустрічі роблять свою цілющу справу: додають жінкам сили жити, чекати, підтримувати і не здаватись, навіть якщо дуже важко. Своєю історією пошуку підтримки з нами поділилася Марина, харків’янка, яка вимушено переїхала до Німеччини і чекає на повернення з війни чоловіка і сина.

Через повномасштабне вторгнення росії в кожній українській родині життя кардинально змінилося. Особливо гостро це відчувають сім'ї військовослужбовців, де рідні тривалий час живуть у розлуці. В більшості сімей, де чоловіки стали на захист держави, часто саме дружини дбають про родину, виховують дітей, піклуються про старших членів сім'ї, вирішують різні побутові ситуації. Як пояснює Анастасія Голота, психологиня та ведуча груп підтримки дружин військовослужбовців, вимушена розлука через війну суттєво впливає на стосунки в родині, адже багатьох сімейних військовослужбовців переживають такий досвід вперше, і часто вони не мають досвіду, як давати собі раду з емоціями, тривогою, дратівливістю, втомою та як підтримувати близьких.